Page 12 - РОЗРАХУНКИ_З'EДНАНЬ

2T 2 2∙23800
F ≈ 1,1F = d зв = 1,1∙ 180 = 2800 Н.
t
Σ
Розкладемо FΣ на горизонтальну і вертикальну складові,
одержимо:

√3
F = F ∙cos30° = 2900∙ = 2100 H;
Σ
2
Σ гор
F = F ∙sin30° = 2900∙0,5 = 1450 H.
Σ вер Σ
G = 600 Н.
Приблизна власна вага проміжних механізмів (редуктори,
коробки швидкостей, варіатори) може бути розрахована за формулою
G = (0,03...0,02)V,

3
де V - об’єм корпуса, см .
2 Визначення положення точки центру ваги перерізу болтів у
стику.
Стик має дві осі симетрії (див. рис. 3). Точка перетину осей
симетрії приймається за центр ваги перерізів болтів у стику (на рис. 3
позначена «Ц.в.»).
3 Приведення всіх силових чинників у точку центру ваги,
визначення силових впливів на болти похідних силових чинників,
додавання сил, що діють на кожен болт.
4 Розрахунок діаметрів болтів.
Найбільш навантаженим у з'єднанні, безперечно, виявився болт
5. За ним і ведеться розрахунок на міцність.
Підтяжка під навантаженням не передбачається. Для розрахунку
прийняті: коефіцієнт тертя на стику f = 0,15; коефіцієнт податливості
стику χ = 0,7 (див. табл. 2); коефіцієнт затягування K1 = 1,35;
допустимі напруження [σ]рб = 55 МПа (табл. 3); матеріал болта - сталь
Ст3; очікуваний розмір MI6.

 F 700
0 F  s  1    F   1 . 0 17  1350  5780 Н .
f , 0 15

 К F    F  , 1 35 5780 , 0 17 1350  8030 Н .
F розр 1 0
12