Page 14 - РОЗРАХУНКИ_З'EДНАНЬ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ШПОНКОВІ ТА ШЛІЦЬОВІ
З'ЄДНАННЯ

Для з'єднання двох співвісних деталей - вала 1 і маточини
(втулки) 2 використовують шпонку 3 (рис. 4), як спеціальну деталь,
яка закладається у пази з'єднуваних елементів. Шпонки таким чином
перешкоджають відносному повороту або зсуву деталей 1 і 2 та
служать для передачі обертового моменту від вала до маточини
(зубчастого колеса, шківа, муфти і т. ін.) або, навпаки, від маточини
до вала.
Конструктивно шпонки поділяються на: призматичні із
заокругленими (рис. 4, а) і плоскими (рис. 5) торцями; ці шпонки не
мають похилу і їх закладають у паз на валу (рис. 4, а, - шпонка з
отвором для її закріплення); сегментні (рис. 4, б), які являють собою
сегментну пластину, що закладається заокругленим боком у паз
відповідної форми, який фрезерується на валу; ці шпонки найчастіше
застосовуються для конічних кінців валів; клинові без головки та з
головкою (рис. 5); ці шпонки мають похил 1:100 і встановлюються у
пази з натягом. Умови роботи цих шпонок однакові, а головка
служить для витягування шпонки з паза.

Рисунок 4 – Елементи шпонкового з'єднання
а) призматичною шпонкою; б) сегментною шпонкою;
в) клиновою шпонкою.
Призматичні, сегментні та клинові шпонки стандартизовані.
Призматичні шпонки за призначенням розрізняють: звичайні
(міждержавний стандарт ГОСТ 23360), що призначені для з'єднань
маточин з валами і напрямні (ГОСТ 8790), які застосовуються у тих
випадках, коли маточини повинні мати можливість переміщатися
вздовж валів; ковзні (рис. 5). Напрямні шпонки прикріплюють до вала
гвинтами.
14